Поливагальная теория. Порджес С.

У даній книзі професора психіатрії Стівена Порджеса зібрані десятирічні дослідження еволюції нервової системи людини і походження структур мозку, які втілилися в полівагальную теорію. Дана теорія висуває припущення про те, що наші соціальна поведінка і емоційні розлади мають біологічну основу. Стівен Порджес, основоположник полівагальной теорії і провідний експерт в області психофізіології розвитку і поведінкової нейробіології, розповідає, як його дослідження допомогли досягти приголомшливих результатів при лікуванні посттравматичного стресового розладу, тривоги, депресії, психологічних травм і аутизму. Книга написана з академічною грунтовністю і принесе справжнє задоволення від прочитання тим, хто безпосередньо пов'язаний з областю біології, фізіології, антропології, неврології, нейробіології. Рекомендована до прочитання всім, хто займається: психологією, психотерапією, травматерапією, соціальною роботою, коучингом, всім хто цікавиться особистісним зростанням і ментальним здоров'ям. Дана теорія допоможе глибше вникнути в різні сфери нашого життя, від механізмів травми народження до уподобань у дорослому житті. Теорія, розроблена Стівеном Порджесом за 40 років досліджень, є одним з найбільш повних досліджень впливу блукаючого нерва на фізіологічне і психологічне функціонування людини. Теорія заснована на ідеї, що існує три компоненти вегетативної нервової системи (АНС): неміелінізірована рептильна гілка блукаючого нерва, симпатична нервова система і міелінізірована неомлекопітаюча гілка блукаючого нерва. Ці гілки співвідносяться з різними поведінковими реакціями. Суть книги Порджеса полягає в тому, що розвиток міелінізірованого блукаючого нерва, що відбувається з подвійних ядер, має вирішальне значення для придушення реакцій боротьби / втечі / застигання у відповідь на зовнішні стимули. Оцінка ризику в навколишньому середовищі, яку він називає нейроцепцією, регулюється несвідомо, і міелінізірований вагус допомагає протистояти первинним поведінковим реакціям. Дослідження Порджес показують, що блукаючий нерв впливає на прихильності людини, соціальну поведінку, саморегуляцію і навіть концентрацію уваги. Значення цієї теорії величезне, вона відкриває безліч нових тем для досліджень і додає терапевтам нові грані в їхніх підходах до лікування різних станів і психологічних травм.