Художні промисли України: ґенеза, історична еволюція, сучасний стан та тенденціїя Варивончик А.

У монографії узагальнено науково-теоретичні та методологічні підходи до вирішення досліджуваної проблеми; уточнено понятійний та предметний зміст ключових понять, зокрема таких, як виробництво та промисловість. Особливо цікавими та цінними є виявлені досліджені витоки поняття «промисли». Представлена ретроспектива «Укрхудожпрому» у контексті творчого досвіду, духовної культури українців. Висвітлюються питання етнічної самобутності, історії, сьогодення та майбутнього українських художніх промислів у побуті та мистецтві як складової формування зацікавлення та підтримки суспільства. У ХХ столітті держава відігравала значну роль у розвитку художньої промисловості у регіонах, що були осередками традиційного українського мистецтва: на базі колишніх «артілей» виросли навчальні центри, випускники яких стали надійним резервом кадрів для потужних виробничо-творчих об’єднань з експериментальними лабораторіями, виробничими цехами та філіями з новітньою для певного періоду спеціальною технікою. Все це сприяло успішному запровадженню кращих здобутків традиційного мистецтва у масове серійне виробництва із часів історичного створення та занепаду художньо-виробничого об’єднання концерну «Укрхудожпром». 

Додаються документальні світлини, архівні документи організаційного та фінансового характеру, що підтверджують унікальність виробництва «Укрхудожмрому». До монографії входять додатки (фотоматеріали), які складають архівні збереження концерну «Укрхудожпром» з традиційного мистецтва вишивання «відшивки», як документи і творчі проекти для виконання виробів із вишивкою на виробництві. 

Монографія стане у нагоді мистецтвознавцям, науковцям, викладачам та студентам мистецьких закладів усіх рівнів та майстрам-практикам.